Перейти до основного вмісту

Емоційна компетентність як фактор успіху ОСОБИСТОСТІ

 



Емоційна компетентність – що це?

Емоційна компетентність - це здатність розуміти, управляти та висловлювати свої власні емоції, а також ефективно взаємодіяти з емоціями інших людей. Це важливий аспект особистісного розвитку та міжособистісних відносин.

Емоційна компетентність:

  • Емоційна компетентність включає вміння ефективно використовувати емоційні навички в різних ситуаціях.
  • Це поняття може поширюватися на широкий спектр навичок, включаючи спілкування, вирішення конфліктів, лідерство та міжособистісні стосунки.

Отже, можна сказати, що емоційний інтелект - це ширше поняття, що охоплює загальні навички управління емоціями, як щодо себе, і щодо інших. Емоційна компетентність, з іншого боку, фокусується на конкретних навичках та їх застосуванні у різних контекстах.

EQ – особливий параметр, який не пов'язаний з «емоційністю» будь-кого у звичному для нас розумінні. Емоційна темпераментна людина цілком може мати низький EQ, що пов'язано з її невмінням розпізнавати свої емоції та керувати ними. У той же час людина спокійна, врівноважена може демонструвати високий рівень емоційного інтелекту.

Основні «інгредієнти» емоційної компетентності

Говорячи про основні складові емоційної компетентності, можна виділити чотири:

  • самосвідомість;
  • самоконтроль;
  • емпатію;
  • навички відносин

Самосвідомість

Самосвідомість – головний елемент емоційного інтелекту. Людина з високим рівнем самосвідомості знає свої сильні та слабкі сторони та вміє усвідомлювати свої емоції. Самосвідомість означає глибоке розуміння самого себе, своїх потреб та спонукань.

Самоконтроль

Самоконтроль – це наслідок самосвідомості. Людина, якій властива ця риса, не лише «пізнала себе», а й навчилася керувати собою та своїми емоціями. Адже незважаючи на те, що нашими емоціями рухають біологічні імпульси, ми цілком можемо керувати ними. Саморегуляція є важливим складником емоційного інтелекту. Вона дозволяє людям не бути «в'язнями своїх почуттів». Такі люди завжди зможуть не лише приборкати власні емоції, а й спрямувати їх у корисне русло.

Емпатія

Якщо дві складові емоційного інтелекту – це навички володіння собою, наступні дві – емпатія і комунікабельність (навички відносин) – ставляться до здатності людини керувати взаємовідносинами коїться з іншими.

Успішна взаємодія з іншими людьми неможлива без емпатії. Це вміння ставити себе на місце іншого, враховувати у процесі прийняття рішень почуття та емоції інших людей.

Комунікабельність

Комунікабельність - здатність не така проста, як багатьом може здатися. Адже це не просто дружелюбність, а дружелюбність із певною метою: спонукати людей у бажаному для людини напрямку. Це вміння налагодити взаємини з іншими людьми так, щоб це було вигідно для обох сторін.

Розвиваємо свою емоційну компетентність

Розпізнавання своїх емоцій – перший крок у розвитку EQ. Часто ми маємо труднощі, намагаючись описати словами ті почуття, які відчуваємо. Існують сотні емоцій, у кожної – багато рівнів інтенсивності, тож емоційна усвідомленість – нелегке завдання. Чим чіткіше Ви навчитеся визначати кожну свою емоцію, тим ширшими будуть Ваші можливості з управління власною поведінкою.

Щоб навчитися легко розпізнавати свої емоції, проведіть наступну роботу. Протягом двох тижнів ведіть свій «Щоденник емоцій». Для цього розділіть свій день на інтервали та записуйте про кожен інтервал 1) що Ви робили і з ким 2) що Ви при цьому відчували які емоції відчували. Важливо оцінювати (записати) те, що Ви відчуваєте у момент, коли відчуваєте емоцію. Свої почуття намагайтеся зрозуміти, а чи не змінювати їх.

Немає «правильних» чи «неправильних» почуттів. Вони такі, які є. Будьте чесні із собою. Іноді усвідомлення своїх емоцій достатньо, щоб розсіяти чи збільшити емоційну реакцію.

Отже, першочергове завдання розпізнати джерело своїх емоцій. Після цього Ви побачите, як відбувається маніпуляція Вашими думками та реакціями.

Потім необхідно проаналізувати причини, що викликають ту чи іншу емоцію. Поставте собі запитання: «Чому я так почуваюся?», «Що викликало саме таку реакцію?», «Що я отримав(а) чи не отримав(а)? Чому? Що завадило?».

Після визначення джерела руйнівних емоцій (адже саме вони доставляють нам дискомфорт і змушують задуматися, що викликала їхню появу), важливо навчитися переходити як мінімум у нейтральний емоційний стан. По можливості згадайте, що викликає у Вас усмішку, відчуття радості, спокою, умиротворення. Зосередьтеся на тому, що Ви хотіли б відчути, а також на тому, як Вам хотілося б, щоб ситуація вирішилася:

  • Проговоріть, а краще пропишіть, що Вам потрібно;
  • Направте свою енергію в інше русло, відверніться;
  • Дотримуйтесь дій, які забезпечать Вам бажаний результат.

Удачі та наполегливості Вам. 

Подорож за тисячу миль починається з першого кроку!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Після повернення із зони бойових дій

“Слава Богу, Він повернувся! Яке це щастя, що залишився живим!  Однак він не той самий, що був до. Він став іншим.  Рідна, кохана людина поруч, але водночас така далека й закрита.” Багато сімей переживають зараз важкі часи.  Коли відбуваються моменти возз’єднання – це неймовірно радісно та тепло.  Однак і такі події мають іншу сторону. Жахіття війни залишили свої відбитки й на душі, на тілі, та психіці воїна.  Після повернення, сторонньої допомоги потребують близько 30 % воїнів.  Більшість, за умови підтримки родини та оточення відновлюються самостійно приблизно  за пів року.  Тому дуже важливо, знати, як правильно підтримати героя на шляху зцілення. Що обов’язково розуміти близьким захисника? Те, що він відчуває, то нормально! Його реакції, розгубленість, тривога, спустошення,  заторможеність, агресія, сльози, внутрішній біль) – нормальні реакції на ненормальну ситуацію.  Це  симптоми бойового стресу, які були необхідними реакціями...

Вправи для розслаблення

 

«Тонка душа»: сила і вразливість чутливого темпераменту

  Можливо, ви не раз чули фрази: «Не приймай так близько до серця», «Ти занадто все відчуваєш», «Ну не перебільшуй». І, можливо, після таких слів ставало ще болючіше, бо ви й справді все відчуваєте глибше, ніж більшість людей. Це не примха і не слабкість – це особливість вашої нервової системи, з якою ви народилися. Це  чутливий темперамент. Темперамент – це вроджений стиль реагування на світ. Він визначає, наскільки швидко ми збуджуємося, як глибоко переживаємо події й як швидко відновлюємося після стресу. У людей із чутливим темпераментом нервова система ніби «тонше налаштована». Вони гостро реагують на події, слова, інтонації, навіть на зміну погоди чи настрою інших. Їх часто називають «занадто чутливими», хоча правильніше –  чутливими від природи. Хто ввів термін «високочутлива людина» Цей термін (Highly Sensitive Person) запровадила психологиня Елейн Ейрон у 1990-х роках. Вона провела десятки досліджень і дійшла висновку, що приблизно 15–20% людей мають особливий тип...