Після повернення із зони бойових дій

“Слава Богу, Він повернувся! Яке це щастя, що залишився живим! 
Однак він не той самий, що був до. Він став іншим. 
Рідна, кохана людина поруч, але водночас така далека й закрита.”
Багато сімей переживають зараз важкі часи. 
Коли відбуваються моменти возз’єднання – це неймовірно радісно та тепло. 
Однак і такі події мають іншу сторону.
Жахіття війни залишили свої відбитки й на душі, на тілі, та психіці воїна. 
Після повернення, сторонньої допомоги потребують близько 30 % воїнів. 
Більшість, за умови підтримки родини та оточення відновлюються самостійно приблизно 

за пів року. 
Тому дуже важливо, знати, як правильно підтримати героя на шляху зцілення.
Що обов’язково розуміти близьким захисника?
Те, що він відчуває, то нормально! Його реакції, розгубленість, тривога, спустошення,

 заторможеність, агресія, сльози, внутрішній біль) – нормальні реакції на ненормальну ситуацію. 
Це симптоми бойового стресу, які були необхідними реакціями на фронті! 
Підвищена пильність, швидкі реакції, агресія, безсоння, емоційний самоконтроль та 

відстороненість допомогли йому вижити та перемогти.
У цьому парадоксу стану: «Частина травми війни у тому, що ти покидаєш війну» 

(Себастьян Юнґер). Річ у тому, що психіка воїна ще певний час буде у стані напруги, 

того самого стресу, який там був необхідний.
У цивільному житті воїну треба тумблер «виживання» перемкнути у положення «жити», 

через відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з іншими людьми.
Симптоми бойового стресу
Після повернення із зони бойових дій військовий може проживати такі симптоми бойового стресу:
Порушення сну (страх заснути)
Недовіра до усіх, окрім побратимів, до світу загалом, до близьких,
Підсилення негативного уявлення про себе і світ, незадоволення суспільством і владою
відчуття самотності у колі рідних та мирному житті, сумніви у почуттях: «я не знаю, 

чи ще люблю її/його»,
Неможливість розкрити почуття («та короче»),
Почуття провини за речі, які я там робив,
Відчуження «Я пережив таке, а всім начхати»
Знижується працездатність, зникає бажання щось робити, зростає пасивність.
Наркотики, алкоголь як спроби уникнути почуттів,
Страх адреналіну: «Боюся самого себе, якщо хтось на мене «наїде»й водночас туга за ним,
Немає зацікавлень, задоволення, радості від того, що раніше тішило
Агресія.
Повторне переживання подій – флешбеки, які супроводжуються сильними,

 непереборними емоціями: страх, жах; сильними тілесними відчуттями: серцебиття, 

запаморочення, жар.