понеділок, 30 листопада 2020 р.

15 найбільш дієвих стратегій поведінки,які допоможуть сформувати в дитини адекватну самооцінку


15 найбільш дієвих стратегій поведінки,
які допоможуть сформувати в дитини адекватну самооцінку

1. Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите, і бажано через призму власних почуттів. Наприклад, фраза «Мені подобається, як ти намалював цього слоника – у нього такий довгий хобот і великі вушка, як у справжнього…» - суттєво відрізняється від фраз «Молодець!» чи «Гарно намальовано!» тим, що в першому випадку ви показуєте своє ставлення до роботи дитини, за допомогою якого дитина більше про себе дізнається, а в другому випадку ви просто констатуєте факт. Хваліть дитину не лише наодинці, а й у присутності інших членів сім’ї. Краще хвалити за зусилля, а не за результат, наприклад, «Тобі, мабуть, було не просто дати погратися своєю новою машинкою. Це було дуже щедро з твого боку».

2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі. Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речей, важливих для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина та визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку.
3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність.Якщо ви даєте можливість малечі обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина й потребує контролю, встановлення меж, але ще більше їй потрібен життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями та потребами.
4. Привчати до самостійності. Коли ви дозволяєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама здатна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо в дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого.
5. Питайте поради. Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною всезнаючим і всемогутнім, питає в неї поради, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?», чи сім’ї взагалі: «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у малечі збільшується в рази.
6. Говоріть про почуття. Відомий психолог В.Оклендер сказала: «Емоції дитини формують саму її суть, саме її існування. Коли її почуття не мають цінності, вона сама не має цінності». Отже, коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не накопичуються.
7. Будьте чесними. Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що, сказавши дитині правду, істерики не уникнеш. Саме тому батьки часто брешуть і подають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з людьми. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, коли дізнається правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина зрозуміє, що батьки, говорячи правду, сприймають її як особистість, із якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку малечі.
8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. Безкінечні «ні» та «не можна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще й не пробувати.
9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями та потребами. Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно.
10. Адекватно реагуйте на невдачу. Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти“, “чому ти мене не послухав?“, не нав’язувати малечі почуття провини типу “про що ти думав?“, “тепер ти не зможеш гратися іграшкою, ти її зламав“. Ви, звичайно, можете допомогти дитині зрозуміти причини, через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї.
11. Не порівнюйте дитину ні з ким.Так ви можете принизити значимість малюка, особливо якщо він виявляється "гіршим" за когось. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла.
12. Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного та психічного насилля, не ображайте та не висміюйте. Усе це шлях до формування заниженої самооцінки дитини.
13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії.Тобто замість фрази «ти – ледачий», можна сказати «ти лінуєшся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…».
14. Проявляйте свою любов усіма доступними вам способами.
15. Будьте для дитини гарним прикладом. Достатньо висока думка про себе, упевненість у своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – усе це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.



понеділок, 16 листопада 2020 р.

Що робити якщо дітям загрожує онлайн-небезпека

 

Що робити якщо дітям загрожує онлайн-небезпека



Подорож в онлайн-світ має бути безпечним! Втім, лише 29% дітей почуваються спокійно в онлайні. І необхідно щось із цим робити.

На щастя, майже половина українських учнів (43,5%) довіряє своїм вчителям. Діти готові прийти та поділитися з ними своїми переживаннями та негараздами, зокрема про небезпеки в онлайн-просторі. Тож як можна допомогти учням та вберегти їх від розповсюдження онлайн-ризиків?
Попередження - означає озброєний. Тож маємо знати більше про причини та наслідки небезпечних дій.
  1. Секстинг - це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру за допомогою мобільних телефонів, електронної пошта, соціальних мереж.
    Причинами популярності цього явища є доступність гаджетів, брак знань відносно можливих наслідків віртуальних стосунків, особливості підліткового віку та недостатність уваги.
    Наслідки тако поведінки можуть бути дуже небезпечними, хоча діти не замислюються над тим, яким буде результат спілкування. Навіть якщо фото не були опубліковані, дитина постійно перебуває у пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать сторонні люди, що вона стане об'єктом знущання серед однолітків.
  2. Сексторшен - шантаж публікацією сексуального контенту (зображення, відео, навіть чуток) для залякування, примусу та здирництва.
    Наслідки сексторшену неприємно вражають. Згідно з дослідженнями, один із трьох постраждалих від сексторшену, наносили собі шкоду та вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Наслідки цього явища мають однаковий вплив на дівчат і хлопців будь-якого віку. Більшість тих, хто зіштовхнувся з сексторшеном повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
  3. Онлайн-грумінг - побудова дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті.
    Причинами онлайн-грумінгу можуть стати труднощі у спілкуванні з однолітками, низька самооцінка, обмежена обізнаність відносно ризиків в інтернеті, відсутність контролю за часом з боку дорослих.
    Потрапивши в таку складану ситуацію, діти відчувають самотність, Відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилося. Дитина може думати, що вона на це заслуговує.
АЛГОРИТМ ДІЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, КОЛИ ДИТИНІ ЗАГРОЖУЄ ОНЛАЙН-НЕБЕЗПЕКА
Коли йдеться про правопорушення, ми стикаємося з такими проявами:
  • дискримінаційні висловлювання або заклик до такої поведінки;
  • приватна інформація: незаконне зберігання, поширення тощо;
  • вимагання;
  • шахрайство;
  • сексуальні домагання, розбещення;
  • демонстрація / поширення порнографічної продукції;
  • вироблення або поширення дитячої порнографії;
  • булінг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Як має поводитися вчитель, який виявив правопорушення?
Насамперед слід підтримати дитину, уважно вислухати та спокійно поговорити. Після цього продумуємо алгоритм дій, обговорюємо кожний етап із дитиною та її батьками. Усім має бути зрозуміло, що відбувається, для чого це потрібно. Дуже важливо виконати такі дії:
  1. Зберегти докази, наприклад, скріншот матеріалів та повідомлень. Вони знадобляться для звернення до адміністрації онлайн-ресурсу (з проханням видалити фото) та до правоохоронних органів.
  2. Видалити контент у повідомленнях, на пристроях учнів, зі спільних груп чи діалогів, із платформ чи сайту.
  3. Звернутися до правоохоронних органів. Є декілька шляхів взаємодії: написати електронного листа, піти у відділок поряд із будинком, або ж звернутись до кіберполіції через їхній сайт.
  4. Отримати психологічну підтримку. Дитині може допомогти шкільний психолог, приватний психолог чи гаряча лінія Ла Страда .
Протягом усього навчального процесу педагогічний працівник має контролювати ситуацію - спостерігати за психологічним станом потерпілого учня та психологічним кліматом у класі.
ДІЇ ВЧИТЕЛЯ, ЯКЩО ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕ ВИЯВЛЕНО
На жаль, деякі небезпечні вчинки не є правопорушенням, але вони впливають на спокій та здоров'я учня. Психологічний тиск може бути небезпечнішим за фізичний. Тож будьте уважними. До таких проявів належать:
  • доведення до самогубство без застосування примусу;
  • кібербулінг (не між учасниками освітнього процесу);
  • секстинг;
  • реклама, контент для дорослих;
  • спам, нав'язливі повідомлення;
  • неправдива інформація.
У таких випадках вчитель також має вислухати та підтримати школяра. Якщо кривдник теж учень, можна поговорити і з ним також. Запропонуйте потерпілому учню домовитись з іншою людиною, аби він / вона припинили свої образливі дії. Часто близькі, друзі чи просто знайомі діти можуть нашкодити ніби жартома, вони не хочуть реально скривдити людину. У такому випадку відвертої розмови буде достатньо.
Якщо ж кривдник продовжує свої дії, необхідно:
  1. Рекомендувати дитині завершити спілкування.
  2. Зробити скріншоті листування та зберегти як докази.
  3. Звернутись до мережі / платформи, де відбулося порушення, а також самостійно заблокувати контент / користувача.
  4. Надати психологічну допомогу, психосоціальну підтримку для попередження наслідків.

Джерело: взято з інтернету

Стрес способи його подолання



Стрес способи його подолання

 

Відповідь тіла на раптові зміни довкола, що загрожують нашій безпеці чи комфорту називається стресовою реакцією. Здатність швидко реагувати на виклики і пристосовуватись до важких часів - еволюційний здобуток. Тобто це добре. Інша річ, що стресові чинники тепер геть інші, а наша реакція - та сама. На сучасну людину вже не нападають дикі звірі, від яких слід тікати. Ми переймаємось через кар'єру, іпотеку і новини в інтернеті.

Стрес буває різний

Стрес буває гострий - на нас ледь не наїхало авто. Буває середньотривалий - наприклад, сесія в університеті. А буває хронічний. Це війна, життя в небезпечних умовах чи робота із великою відповідальністю і низькою підтримкою. Вирізняють еустрес - нашу спробу пристосуватись до складних, але позитивних змін в житті: нової цікавої роботи чи сумісного життя. Ми встигаємо призвичаїтись до змін, хоча спершу нам тривожно. Буває дистрес - реакція на неприємні, сумні і загрозливі зміни в житті. Наприклад, насильство в сім'ї, розрив стосунків чи війна. Найбільшої шкоди нашому добробуту завдають хронічний дистрес - він виснажує, та епізодичний гострий стрес - він щоразу стається зненацька.

Що відбувається під час стресу?

Класична теорія стресу вирізняє три стадії: гострий стрес, звикання та виснаження. Саме звикання допомагає нам пережити війну і тривалу хворобу. Але виснаженню слід запобігти. І свідомість, і підкоркові структури мозку посилають сигнали про небезпеку в гіпоталамус. Це невеличка частина мозку, що диригує гормональні, біохімічні і деякі поведінкові процеси в тілі. Він запускає виділення гормонів кортизолу та адреналіну наднирниками. Активується симпатична ланка автономної нервової системи. Все це готує нас до сценарію "бий чи тікай".

Гострий стрес - це прискорене серцебиття, розширені зіниці, підвищений рівень глюкози в крові, розщеплення жирів в запасах, але й зупинка травлення. Але довго в такому стані ми жити не можемо. 

Як хронічний стрес на нас діє?

Гормон стресу кортизол корисний, коли він виділяється у відповідь на нетривалий стресор, чи зранку, даруючи нам прокидання без будильника. Коли його постійно багато, це нам шкодить. Кортизол сприяє затримці води та іонів в тілі, тобто набрякам. Він заважає м'язам і шкірі відновлюватись. Тривала дія кортизолу погіршує здатність кишківника всмоктувати вітаміни та мікроелементи. Волосся накопичує надвисокі дози кортизолу, а також гірше росте і менше живе. 

Хронічний стрес пригнічує імунну відповідь, особливо здатність розпізнавати й вбивати пухлинні клітини. Зміни в денних коливаннях кортизолу призводять до порушень сну та стану хронічної втоми. 

Тривалий стрес надмірно активує симпатичну нервову систему, і пригнічує парасимпатичну - ту, що відповідає за фізіологічні процеси в стані комфорту. Це збільшує ризик хронічних хвороб. Крім того, стрес тягне і нові шкідливі звички: забагато кави, алкоголю, куріння заради заспокоєння та спілкування. Також це порушення харчової поведінки. Люди або перестають про себе дбати і їдять малопоживну їжу, або переїдають. Кортизол посилює апетит і прагнення солодкого та жирного. А тістечка, в свою чергу, дарують мозку задоволення. Це замкнене коло призводить до звички "заїдати стрес" та зайвої ваги згодом. Одним із ефектів надмірної дії кортизолу є відкладення вісцерального жиру. Це сильно порушує гормональний баланс.

Які є способи подолання стресу?

Слід мати чіткий режим дня. Просинатись, лягати спати і їсти в один і той самий час, достатньо відпочивати і письмово планувати наступний день. Це дозволить добре відновлюватись, налагодити біоритми, а передбачуваність життя наш організм сприймає як ознаку життя без стресу. Варто знайти собі групу підтримки - близьких людей, що розуміють ваш стан і можуть допомогти розмовою чи побутово, сприятимуть становленню здорового режиму, усуненню стресорів та відчуття ізоляції.

Слід свідомо підійти до харчування: не пропускати прийомів їжі, але не переїдати, не перекушувати, їсти повноцінну їжу, а не солодощі та алкоголь.  Обов'язково споживати жирну рибу, горіхи, яйця, нерафіновані злаки та багато свіжих овочів. Ця порада універсальна, але протягом стресу її дотримання є особливо важливим. Адже вітаміни В12, В6, фолієва кислота, таурин, що містяться в цих продуктах, беруть участь в утворенні нейромедіатору гама-амінобутирової кислоти (ГАБК). Вона допомагає заспокоєнню і знижує рівень кортизолу. Жири яєчних жовтків також мають цей ефект. А продукти, багаті на амінокислоту триптофан - молочні продукти та хумус - сприяють утворенню серотоніну.  Регулярні аеробні вправи, біг, їзда на велосипеді допомагають долати стрес. Передусім тому, що під час руху людина відволікається та відпочиває думками. Крім того, від занять спортом виділяються ендорфіни, серотонін, дофамін та ендоканабіоноїди - сполуки, що дарують нам щастя, задоволення та ейфорію. Тобто покращують настрій. Регулярний біг нормалізує тонус блукаючого нерву і відновлює баланс автономної нервової системи. Прибирання є одним із ефективних засобів зменшення стресу. Радять прибирати вдумливо: мити посуд, усвідомлюючи цей процес, запах мийного засобу і сяйво чистої поверхні. "Бути тут і зараз" знижує тривожність і уявний стрес від думок про ситуації, що ще не стались. 


Слід пам'ятати, що далеко не всі події варті наших переживань. Слід не просто ховатись від стресу, а намагатись активно дати йому раду.



понеділок, 9 листопада 2020 р.

Рекомендації по работі з тривожними дітьми !

 Рекомендації по работі з тривожними дітьми !


Тривога — емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеності й небезпеки і  виявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій. Вроджена або сформована схильність учня легко впадати у стан тривоги свідчить про тривожність як рису характеру.

Серед причин, що викликають тривожність, на першому місці — неправильне виховання і несприятливі стосунки з батьками, особливо з матір'ю. Відторгнення, неприйняття матір'ю викликає тривогу через неможливість задоволення потреби в любові, ніжності і захисті. 



У цьому випадку виникає страх: учень відчуває умовність матеріальної любові («Якщо я зроблю погано, мене не будуть любити»). Незадоволена потреба учня в любові спонукатиме домагатися її задоволення будь-якими способами.

Вирішальну роль у формуванні тривожності відіграє оточення, в якому зростає учень, характер стосунків із близькими, соціальна ситуація її розвитку. Тривожність можуть викликати і жорсткі рамки, що встановлюються авторитарним педагогом, високий темп заняття, який тримає учня в постійному напруженні протягом тривалого часу, що породжує страх не встигнути або зробити щось неправильно. 

Тривожність у учнів виявляється в емоційній вразливості, боязні спілкуватися з незначущими людьми, плаксивості, нитті. 
Ознаки тривожності:
— підвищена збудливість, напруженість, скутість; 
— страх перед усім новим, незнайомим, незвичайним;
 — невпевненість у собі, занижена самооцінка; — очікування неприємностей, невдач, осуду старших; 
— старанність, розвинуте почуття відповідальності; 
— безініціативність, пасивність, боязкість;
 — схильність пам'ятати більше погане, ніж хороше. 

Анкета на визначення рівня тривожності 
1. Дитині важко зосередитися на чомусь. 
2. Будь-яке завдання викликає надмірну тривогу. 
3. Під час виконання завдання дитина дуже напружена, скута. 
4. Часто говорить про можливі неприємності.
 5. Спить неспокійно, погано засинає. 
6. Дитина ляклива, багато що викликає в неї страх. 
7. Неспокійна, легко засмучується. 
8. Погано переносить чекання. 
9. Не любить братися за нову справу. 
10. Не впевнена у собі, своїх силах, боїться труднощів. 

Висока тривожність — 8—10 балів.
 Середня тривожність — 4—7 балів. 
Низька тривожність — 1—3 бали. 

Тривожні учні вкрай чутливі. Вони гостро реагують на невдачі, схильні відмовлятися від діяльності, в якій відчувають труднощі.
Самооцінка у них нерідко занижена, оскільки батьки ставлять перед ними понадсильні завдання. У випадку невдачі їх, як правило, карають, принижують («Нічого ти робити не вмієш! Нічого в тебе не виходить!»). Поведінка таких учнів на уроках і після них сильно відрізняється. Поза уроками це жваві, товариські та безпосередні діти, на заняттях вони скуті й напружені, відповідають на запитання педагогам тихим і глухим голосом, можуть навіть почати заїкатися. Мова їх може бути як дуже швидкою, квапливою, так і повільною, ускладненою. Як правило, виникає тривале порушення: учень смикає одяг, перебирає щось у руках, відчувається психологічний дискомфорт.

Рекомендації:

  • уникайте змагань і будь - яких видів робіт, які потребують від учня швидких дій
  • частіше використовуйте тілесний контакт
  • сприяйте підвищенню самооцінки учня, частіше хваліть його (її), але так , щоб він (вона) знав, за що
  • частіше звертайтесь до учня на ім'я
  • демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом учню у всьому
  • ураховуйте можливості учня, не вимагайте від нього (неї) того, чого він (вона) не може виконати
  • постійно зміцнюйте у учня впевненість у собі, у своїх силах і можливостях
  • будьте послідовними у вихованні учня - не забороняйте без жодних причин того, що ви дозволяли раніше.
  • намагайтеся робити учню якнайменше зауважень.
  • уникайте покарань наскільки це можливо.
  • не принижуйте учня, караючи його (її).
  • спілкуючись із учнем, не підривайте авторитет інших значимих для нього (неї) людей - мами, тата, вчителя, друзів.
  • довіряйте учневі, будьте з ним чесними і щирим,приймайте його таким який він (вона) є.

Джерело: http://4vpupo.org.ua/download/psychology/03_trivozhnist_uchniv.pdf

пʼятниця, 6 листопада 2020 р.

Рекомендації педагогам для успішної адаптації учнів

 Рекомендації педагогам для успішної адаптації учнів

 


1. Створити у учнів адекватне уявлення про обрану професію, та позитивного ставлення до неї.

2. На заняттях ознайомити учнів з системою навчання ,її відмінності від шкільної, та ознайомити  з поняттям дисципліна.

3. Для успішної адаптації постарайтеся забезпечити можливість учням знайти гідне місце в колективі (через доручення, заохочення найменших успіхів, пошук і розвиток здібностей).

4. Виявити учнів,які потребують психологічної допомоги, довести довідома психолога, спільно з психологом скласти план проведення індивідуальних консультацій.

5. Проводити спільні заходи в групі в позаурочний час, на цілені на згуртування групи, створити комфортно психологічнє  середовища і таким чином полегшети, процес адаптації учнів до нових соціальних умов.

6. Приділяти увагу бесідам про моральність, самовиховання, організацію режиму дня, профілактиці захворювань.

7. Не порівнювати між собою учнів, хвалити їх за успіхи і досягнення.

8. Проявляйте і підтверджуйте свою довіру до учнів, довіривши відповідальне доручення або виступ від імені колективу.



Після повернення із зони бойових дій

“Слава Богу, Він повернувся! Яке це щастя, що залишився живим!  Однак він не той самий, що був до. Він став іншим.  Рідна, кохана людина пор...