Що робити якщо дітям загрожує онлайн-небезпека

 

Що робити якщо дітям загрожує онлайн-небезпека

Подорож в онлайн-світ має бути безпечним! Втім, лише 29% дітей почуваються спокійно в онлайні. І необхідно щось із цим робити.

На щастя, майже половина українських учнів (43,5%) довіряє своїм вчителям. Діти готові прийти та поділитися з ними своїми переживаннями та негараздами, зокрема про небезпеки в онлайн-просторі. Тож як можна допомогти учням та вберегти їх від розповсюдження онлайн-ризиків?

Попередження - означає озброєний. Тож маємо знати більше про причини та наслідки небезпечних дій.

1. Секстинг - це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру за допомогою мобільних телефонів, електронної пошта, соціальних мереж.
   Причинами популярності цього явища є доступність гаджетів, брак знань відносно можливих наслідків віртуальних стосунків, особливості підліткового віку та недостатність уваги.
   Наслідки тако поведінки можуть бути дуже небезпечними, хоча діти не замислюються над тим, яким буде результат спілкування. Навіть якщо фото не були опубліковані, дитина постійно перебуває у пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать сторонні люди, що вона стане об'єктом знущання серед однолітків.
2. Сексторшен - шантаж публікацією сексуального контенту (зображення, відео, навіть чуток) для залякування, примусу та здирництва.
   Наслідки сексторшену неприємно вражають. Згідно з дослідженнями, один із трьох постраждалих від сексторшену, наносили собі шкоду та вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Наслідки цього явища мають однаковий вплив на дівчат і хлопців будь-якого віку. Більшість тих, хто зіштовхнувся з сексторшеном повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
3. Онлайн-грумінг - побудова дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті.
   Причинами онлайн-грумінгу можуть стати труднощі у спілкуванні з однолітками, низька самооцінка, обмежена обізнаність відносно ризиків в інтернеті, відсутність контролю за часом з боку дорослих.
   Потрапивши в таку складану ситуацію, діти відчувають самотність, Відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилося. Дитина може думати, що вона на це заслуговує.

АЛГОРИТМ ДІЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, КОЛИ ДИТИНІ ЗАГРОЖУЄ ОНЛАЙН-НЕБЕЗПЕКА

Коли йдеться про правопорушення, ми стикаємося з такими проявами:

• дискримінаційні висловлювання або заклик до такої поведінки;
• приватна інформація: незаконне зберігання, поширення тощо;
• вимагання;
• шахрайство;
• сексуальні домагання, розбещення;
• демонстрація / поширення порнографічної продукції;
• вироблення або поширення дитячої порнографії;
• булінг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Як має поводитися вчитель, який виявив правопорушення?

Насамперед слід підтримати дитину, уважно вислухати та спокійно поговорити. Після цього продумуємо алгоритм дій, обговорюємо кожний етап із дитиною та її батьками. Усім має бути зрозуміло, що відбувається, для чого це потрібно. Дуже важливо виконати такі дії:

1. Зберегти докази, наприклад, скріншот матеріалів та повідомлень. Вони знадобляться для звернення до адміністрації онлайн-ресурсу (з проханням видалити фото) та до правоохоронних органів.
2. Видалити контент у повідомленнях, на пристроях учнів, зі спільних груп чи діалогів, із платформ чи сайту.
3. Звернутися до правоохоронних органів. Є декілька шляхів взаємодії: написати електронного листа, піти у відділок поряд із будинком, або ж звернутись до кіберполіції через їхній сайт.
4. Отримати психологічну підтримку. Дитині може допомогти шкільний психолог, приватний психолог чи гаряча лінія Ла Страда .

Протягом усього навчального процесу педагогічний працівник має контролювати ситуацію - спостерігати за психологічним станом потерпілого учня та психологічним кліматом у класі.

ДІЇ ВЧИТЕЛЯ, ЯКЩО ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕ ВИЯВЛЕНО

На жаль, деякі небезпечні вчинки не є правопорушенням, але вони впливають на спокій та здоров'я учня. Психологічний тиск може бути небезпечнішим за фізичний. Тож будьте уважними. До таких проявів належать:

• доведення до самогубство без застосування примусу;
• кібербулінг (не між учасниками освітнього процесу);
• секстинг;
• реклама, контент для дорослих;
• спам, нав'язливі повідомлення;
• неправдива інформація.

У таких випадках вчитель також має вислухати та підтримати школяра. Якщо кривдник теж учень, можна поговорити і з ним також. Запропонуйте потерпілому учню домовитись з іншою людиною, аби він / вона припинили свої образливі дії. Часто близькі, друзі чи просто знайомі діти можуть нашкодити ніби жартома, вони не хочуть реально скривдити людину. У такому випадку відвертої розмови буде достатньо.

Якщо ж кривдник продовжує свої дії, необхідно:

1. Рекомендувати дитині завершити спілкування.
2. Зробити скріншоті листування та зберегти як докази.
3. Звернутись до мережі / платформи, де відбулося порушення, а також самостійно заблокувати контент / користувача.
4. Надати психологічну допомогу, психосоціальну підтримку для попередження наслідків.

Джерело: взято з інтернету